Читать эту статью на языке орков

Вибори вже зовсім скоро, багато хто вже визначився, кого саме він хоче бачити в нашій Верховній Раді, головному збіговиську шахраїв та злодіїв, відповідно до загальної громадської думки. Тільки хлопці і дівчата – без образ, але ми самі вибираємо усіх цих добрих людей туди, так що я не зовсім розумію обурення людей, які дуже швидко розчаровуються в наших народних депутатах, ненавидять їх, вважають продажними хабарниками і бандитами, а всю Верховну Раду хочуть поставити до стінки і розстріляти. Але ж ви самі їх туди обрали. Ви пішли і віддали свій голос за них. Так що задайте питання перш за все собі – а чому ж я вибрав таких депутатів? Можливо у нас депутати такі, тому що ми самі такі? Тому що вони – це дзеркало нашої української душі, а корупція прописана в нашому генетичному коді.

Так, треба визнати – наше виборче законодавство дуже недосконале, а прийнятий днями Виборчий Кодекс – це, звичайно, добре, але там стільки відверто спірних моментів, що навряд чи він зробив вибори більш прозорими і кращими. Тим більше, що працювати він буде ще не скоро. Метання депутатів між відкритими і закритими списками, відсотком проходження партій в Раду, питанням бути чи не бути мажоріторці – думаю, все це ще не закінчилося. Адже головне завдання народного депутата – не тільки потрапити до Верховної Ради, але ще і застрягти там якомога довше. Прибуткова цю справа, адже за правильне голосування грошики дають, ще й не маленькі. Приємний бонус до низької, взагалі-то, зарплати народного депутата. Це звичайно, якщо порівнювати з зарплатами суддів, прокурорів, маститих чиновників, а не із середньою зарплатою по країні. Яка теж так собі відображає реальність.