За своїми особистими спостереженнями, я помітив, що останнім часом працівники Фірташевських облгазів із їхніми підстилками у вигляді газзбутів не сплять ночами. Але вони не сплять зовсім не тому, що ціна за 1 м3 газу для мешканців України з 1 листопада 2018 року піднялася до 8,54892 гривень і вони дуже переживають, як же ми всі платитимемо, чи вистачить у нас на це грошей.
Ні, це їм якраз по барабану. А ось про що болять їхні жадібні голови – так це про те, як би ще більше здерти грошей з населення та підприємств. Проводять мозкові штурми, наради та розглядаються будь-які – навіть найшаленіші ідеї, аби лише прикрутити нові схеми викачування грошей.
У хід йде буквально все – спочатку їм прийшла голова світла ідея ввести абонплату за користування газотранспортними мережами. І тут зовсім не важливо, що ці мережі часто прокладалися самими людьми за свої ж гроші. Адже газ вони подають, значить мережами користуєтеся. Тим більше, що ця ідея навіть входить до вимог МВФ, який за своєю наївністю та незнанням українських реалій вважає, що ці гроші справді будуть спрямовані на модернізацію газотранспортних мереж. Ага, зараз.
Це хороша тема щодо заробітку дурних грошей буквально “з повітря” для отримання так званого пасивного доходу – а то деякі мають звичай мало платити за газ, всіляко його економити, утеплюватись або взагалі дровами або там пелетами топитися взимку. Цих споживачів слід, звичайно, ставити до стінки. Але ні. Це ж не наш метод. Краще зробити абонплату та отримувати дохід незалежно від споживання газу. Це приємно, і нічого не треба робити.
Але таку перспективну ідею поки не вдалося проштовхнути на законодавчому рівні, не дивлячись на тиск МВФ, який намагається прибрати корупцію з ціни на газ. (Це тимчасово, я вважаю, тим більше, що попереду вибори і нова влада може виявитися набагато зговірливішою, якщо вона не братиме участі у справі. Але нехай вас не вводять в оману обіцянки знизити ціну на газ у 2 рази (деякі особи пропонують знизити її навіть у 4 рази) – ці люди НІКОЛИ не виконують свої обіцянки, можна лише згадати не такі вже далекі часи, коли бабуся з косою була прем’єр-міністром і присягалася знизити ціну на м’ясо. Тим більше, що встановлення ціни на газ не входить до компетенції президента, а тим більше, що МВФ не дасть цього зробити, адже тут ось яка справа – через те, що ціна на газ для населення нижча за собівартість, а різниця покривається бюджетом, то створюється поле для бурхливої корупційної діяльності.
Що ж, ця ідея поки що не пройшла, а грошей хочеться… Думають далі. Є ідея! Навіть дві.
1. Для тих, хто платить за лічильником – кажемо, що їхній лічильник рахує неправильно. Оскільки природний газ – це таки речовина в газоподібному стані, то при зміні температури, природно, змінюється його обсяг. У зв’язку з цим вводимо коефіцієнт, що враховує температуру довкілля. Бінґо! Можна це назвати красиво – приведення обсягу споживання газу до стандартних умов (температура 20 градусів Цельсія та тиск 760 мм. р.ст.). Розмір коефіцієнта беремо на свою користь – і ось – кожен має платити газзбуту на 2, 4, 8, 11% більше. Це приємно. Розмір цього коефіцієнта залежить від місця встановлення лічильника. Наприклад, газорозподільна компанія вимагає для приватних будинків встановлення лічильників споживання газу саме на вулиці. При цьому вони роблять коефіцієнт приведення до стандартних умов для лічильників розташованих на вулиці найвищим, наприклад, у листопаді в розмірі 8%, тоді як для багатоквартирних житлових будинків з індивідуальними лічильниками в розмірі 2%.
2. Для тих, хто лічильників не має – а вони їх встановлювати зовсім не поспішають з причин, які я опишу нижче – робимо ще один фінт – скасовуємо рішення Кабінету Міністрів України №203 та №204 на підставі рішення суду. (Судів цих вже було 3, останній закінчився 27 листопада 2018 року. Верховний суд поставив крапку у цій справі, визнавши порушення при прийнятті цих постанов Кабінету Міністрів та скасувавши їхню дію. Порушення там, звичайно, незначні, але вони все ж таки були, тож Кабміну потрібно негайно прийняти ці самі постанови заново, з дотриманням усіх процедур. А кому цікаво почитати рішення суду (а я це таки подужав) – ось посилання на документ.
Про що ці постанови – та все про те – ними регулювався обсяг споживання газу на 1 прописану людину на місяць за відсутності лічильника. У 2016 році газовики пропхали рішення різко підвищити норму споживання газу до космічних розмірів, у зв’язку з чим Кабміну довелося терміново приймати свої постанови про зниження розміру цих норм.
Так що в результаті газовикам все-таки вдалося пропхати свої скажені норми споживання газу, про що вони з радістю повідомили в особистих кабінетах на сайті 104.ua приблизно такими картинками:
Що особливо потішило – це їхні космічні суми за період 2014 року??? – 2018 років особисто мені нарахували, як ви бачите, 4437 грн. Що тут тішить? А тут все тішить – посилання на нечинну Постанову КМУ №619, де, до речі, немає таких шалених цифр у вигляді 9,8 м3 на 1 особу, а написано чомусь лише 3 м3 – це раз. Два – у рішенні Верховного суду чітко написано таке:
“Постанова № 203 та пункт 1 переліку, затвердженого Постановою № 204, втрачають чинність з моменту набрання законної сили рішенням суду в цій справі.”
Це означає, що ухвали КМУ не діють з 27 листопада 2018 року (ну чи хоча б з 30 травня 2018 року, коли було прийнято перше рішення Окружного адміністративного суду м. Києва), але ніяк не з 2014 року. До речі, чому тільки з 2014 року, адже можна порахувати, наприклад, з часів проголошення незалежності України чи взагалі, часів Трипілля, скіфів та сарматів? Нескладно припустити, що такі суми нарахували дуже багатьом українцям, а йдеться про мільйони гривень, які облгази з великим задоволенням схарчать та ще й добавки попросять. Звичайно, поки ці міфічні борги вони поки що посоромилися включати до платіжок, мовляв, ми ще думаємо… чекаємо… соромимося…
Але хай там як, а рахунки за листопад вони виставили за новими нормативами. Тут вони не посоромилися. Тим більше, що вже маємо прецедент – НКРЕКУ вже заборонило включати приведення до стандартних умов платіжок, проте ця справа не зникла з платіжок. А на запитання, на якій підставі вони це роблять – у центрі обслуговування клієнтів газзбуту просто розводять руками. Щоправда, нараховану суму заборгованості за 3 роки поки що прибрали.
Як формується ціна на газ
Але навіть не це було основною метою газовиків – це, так би мовити, разова акція, більшість поставить лічильник і ця малина із завищеними нормами споживання газу в результаті зійде нанівець. (Наприклад, у мене по лічильнику реально виходить близько 3 м3 на людину на місяць – просто плита (з електродуховкою), але аж ніяк не 9,8 м3, як це бачиться хворій уяві газзбуту). Ні, тут йдеться про інше. Про головне.
Але спочатку потрібно зрозуміти, як взагалі формується ціна на газ. По-перше, ціна на газ не одна, а їх кілька – для населення та для підприємств, причому вона різна і для підприємств значно дорожча – якщо для населення це 7482,61 з ПДВ, то для підприємств цінник стартує від 10822,80 грн для великих споживачів та до 11833,20 грн для дрібних. Тож, як бачимо – різниця суттєва.
Далі, звідки береться така цифра загалом. А тут все так:
Ціна = ціна газу на німецькому хабі NCG + 20% ПДВ + приблизно 10% за транспортування розподільними мережами + 5% за транспортування магістральними мережами + 2,5% від постачальника.
Як бачимо, схема досить цікава, але й не зовсім правильна. По-перше, газ ми не беремо на німецькій біржі від слова зовсім, а перекуповуємо у Європи російський газ, а крім того – значну частину газу – близько 1/3 – видобуваємо самі, що значно дешевше. Щоправда, треба визнати, що, наприклад, у жовтні 2018 року ми купували газ по 323,44 долара за 1000 м3, що набагато дорожче, ніж та цифра, яку ми платимо – (вийшло 12,541 грн. за куб газу), тож ціна як разів приблизно і знижується за рахунок нашого українського газу до цих самих 8,5 грн за куб. І можна гарно говорити, що вже 3 роки ми не купуємо газ у Росії, але ні, саме його ми й купуємо, та ще й деякі гріють ручки на його перекупці у Словенії.
Тут є ще один хитрий нюанс для газу – вони беруть гроші за обсяг газу, тоді як у нормальних країнах гроші беруть за енергію згоряння газу (кілоджоулі), а тому газовики мають можливість нарощування обсягів газу шляхом підмішування інертних газів для збільшення його обсягу. І я впевнений – вони цим користуються, оскільки помічаю, що газ далеко не завжди горить чистим блакитним полум’ям. Та й за спостереженнями знайомих, обсяг споживаного газу останнім часом зріс, що говорить про зниження його теплотворної здатності. А перевірку якості газу робить як ви вважаєте хто? Саме вони ж самі. Тож довести ви нічого нікому не зможете.
Але це ще не все. А як же корупційна складова ціни на газ? Є й вона. І це найголовніше, навіщо завищують норми споживання газу. Річ у тім, що у кожного облгазу та його прокладки – газзбуту є база абонентів. Але перевірити, наскільки вона правдива, не може ніхто. (Дякую НКРЕКУ). Вони лише звітують про загальний обсяг спожитого газу населенням та підприємствами, але не звітують про те, скільки реально його споживає кожен. А це створює можливості для махінацій. Мертві душі, переведення абонентів у дорожчі категорії споживання та інше.
Збільшивши норми споживання та не ставлячи індивідуальних лічильників, створюється колосальна різниця між реальним обсягом спожитого газу та обсягом спожитого газу за їхньою звітністю. Ці надлишки і продаються за зниженими цінами “своїм” – тим же заводам Фірташа та іншим пов’язаним підприємствам. Грошики течуть рікою. І саме тому терміново в суді було скасовано Постанову Кабінету Міністрів №867 від 19.10.2018 року, яка передбачала перевірку абонентської бази Мінфіном. Тут крутяться мільярди, тож облгази так просто не відступлять.