Продовжуємо наш політичний огляд та розбираємо далі за всіх головних кандидатів у президенти України на виборах 2019 року. Якщо ви пропустили першу частину статті про вибори президента України – прочитати її можна тут. А нам залишається розглянути ще трьох кандидатів-лідерів. І на третьому (хоча за деякими так званими “соцопитуваннями” – на другому) місці у нас Вона. Яка “працює”, навіть коли їсть та спить. І в туалет не проситься.
Тимошенко Юлія
Третє/друге місце рейтингів, велика любителька красиво та істерично поговорити про “злочинну владу” та корупцію, але при цьому сама ще більша охоча до влади. Тільки Юля, не шкодуючи живота свого, рятуватиме нас від усіх можливих геноцидів – тарифного, газового та інших, організованих злиднями при владі. Непримиренний борець-опозиціонер. Колишня газова принцеса. А Юліну тисячу пам’ятає, напевно, багато хто. Цільова аудиторія – в’язані берети та люди з короткою пам’яттю, які забули про те, як вона була двічі прем’єр-міністром та яких успіхів досягла. Буквально нещодавно вона була у нас у Чернігові, а я волею нагоди виявився поряд з Красною площею, де проходив її мітинг. Ось, навіть фото зробив:
Я помітив, що основний контингент – пенсіонери, яких там було 90 відсотків. Які дивляться телевізор і вірять усьому, що їм вішає на вуха наша героїня. Чого не відібрати у Тимошенко, так це її енергії та всеосяжної жаги до влади. Не дивлячись на свій вже вельми поважний вік, вона сповнена сил і впевнено обробляє свій електорат. До виборів провела ребрендинг – косу розпустила і гарненько прифотошопилася, прямо тобі дівчинка, а не бабуся.
Що ж пише вона у своїй передвиборчій програмі? Тут все складно. Це, як ви пам’ятаєте, була ціла епопея – форум імені Тимошенко, чотири роки роботи, сотні експертів, і ось нарешті пологи відбулися – всім було представлено програмний курс на ім’я “Новий курс України”, виконаний, схоже, методом славетного Ctrl+C – Ctrl+V. Багато букв, але читати нема рації.
По-перше, нічого цього вона робити не буде, а по-друге, там написані просто банальні речі, а по-третє, якщо це все вона таки робитиме, тоді прощай країна. Критики цього курсу в інтернеті вистачає, повторюватимусь не буду. Що стосується конкретних кроків, то ось: Мир ☮️ в Україні, сильна армія, повернення окупованих територій, контрибуції з Росії, нова конституція, ліквідація олігархів, нова банківська система, знизити ціну на газ, знову ж таки – аграрний сектор, ліквідація податкової, референдуми кожен місяць, великі зарплати та пенсії, страхова медицина, вгадайте кому найбільші зарплати? Точно, лікарям та вчителям. Начебто тільки вони у нас “зубожілі”, а решта у шоколаді сидять.
Але найголовніший прорив – це, звичайно, її ідея мікрокредитування. Просто, геніально і на межі божевілля. Вона видасть Закон! (хоча президент може лише Указ), згідно з яким ВСІ! банки повинні створити відділ кредитування та давати кредити у 100 тисяч доларів під 3% річних та без застави. А гроші на ці кредити, мабуть, вона сама друкуватиме. Ну чи в Путіна візьме, він добрий. Януковичу он 15 мільярдів пропонував, аби до Європи не йшли. Та сама історія і з іпотечними кредитами. Коротше кажучи, банківській системі нічого хорошого очікувати не треба. Фіскальній теж. Податки, мабуть, вона сама їздитиме збирати. Дякую, Юліє Володимирівно, поржав. Щоправда, крізь сльози. Не дай боже ви до влади прийдете, кінець Україні буде.
У декларації у “Вона працює” тарган повісився – суцільне “зубожіння” та тарифний геноцид: ні кола, ні двору, а лише будинок та 3 земельні ділянки, та й ті в оренді. Тимошенко чисто як циганка – має лише багато ювелірки, цінності якої й сама не знає. Мабуть, чоловік біжутерії дешевої надарував, а сказав, що діаманти. Має депозит у банку та 290 тисяч готівки у трилітровій банці, закопаній на городі. Місце точно не скажу, сам не знаю. Живе наша Юля на одну зарплату у Верховній Раді, отримує субсидію “живими” грошима від Гройсмана і не з чуток знає, як живеться простому люду.
На жаль, але дуже багато питань викликає фінансування її передвиборчих перегонів, звідки такі гроші? Ще з літа минулого року ми маємо можливість милуватися Юлею чи не з кожного бігборду. А це знаєте задоволення не з дешевих. Походження грошей є дуже сумнівним, люди, які нібито перераховували їй гроші, про це самі не знали. Так що, мабуть, Вовка плішивий руснявий підігнав грошиків. Ну і Коломойський за старою дружбою може чогось підкинув.
Але особливо смішно було спостерігати саму суть її передвиборчих гасел – коли вона крутила влітку та восени рекламу, що вона все повирішує з росією, буде мир, але жодного НАТО та ЄС нам не треба. А потім нарешті второпила, що народ думає інакше і різко стала борцем за НАТО та захотіла вступати до Євросоюзу. Тут навіть коментувати небажання, з нею все ясно. Безнадійна.
Бойко Юрій
Теж давно відомий персонаж, який повстав із мертвих руїн партії регіонів. Друг Азірова та Януковича. Власне, тут мені вже все цим сказано, щоб зрозуміти – нам не по дорозі. Вважає, що має образ “міцного господарника”, чим і приваблює деяких начебто на вигляд нормальних людей, та й плюс за нього проросійськи налаштовані жителі, які мріють, щоб було як раніше – долар по 8, і все можна було порішати з рашкою. Зганяв, до речі, він минулого тижня поспілкуватися з Медведєвим та Міллером, домовився, що ціна на газ буде по 250, хоча зараз у Німеччині на хабі газ йде по 170. Коротше, він за нас. Але це не точно.
Передвиборча програма проста і зрозуміла – повернути все взад, як було за Януковича – скасувати пенсійну та медичну реформи, Україну назад під п’яту Росії, повернути такі чудові сайти, як Контактик та Одноглазники, російську мову назавжди та 10 років навчатися у школі. Це він погарячкував, звичайно, вистачило б і 3 років церковно-парафіяльного. Обов’язково зробить мир у всьому світі, та й напевно, випише назад Пшонку, Азірова з “бімбою”, та й Януковича до пари, теж таких самих міцних “господарників”. Крім того, обіцяє закон і порядок, а також Чак Норріс на кожному розі. А як аграрний сектор економіки, запитаєте ви? Все гаразд, все буде. Стоп, скажіть ви. А як же наші медики та вчителі? Він забув про них? А ось і ні! Зарплати медикам та вчителям та гідну пенсію у студію! Плюс, вчителям ще й бонус – він запровадить “увагу до професії”. Мабуть, видасть спецнаказ – любите вчителя як рідну матір. Ну на кшталт як у Росії закон прийняли про кохання та повагу до президента та парламенту. Війну він лагідно охрестив “розбіжністю із сусідами”. Нічого собі така розбіжність на понад 15000 мертвих українців. Дрібниці життя для Бойка. У декларації можна побачити багато квартир і земельних ділянок, мабуть, городик садить, картопля там, бурячки, капусточка, а на своїй “копійці” 1978 випуску вивозить з городів в льох гарбузи. Прямо от око радіє, особливо коли він чесно пише, що у банку у нього депозит 9 гривень. Щоправда, є ще й долари. Інша справа його дружина, та побагатша буде, певно, серйозна бізнес-леді.
Гриценко Анатолій
От і дісталися ми до кінця списку, як то кажуть last but not least. Замикаючим у нас є військовий пенсіонер кришталевої чесності. Як я і обіцяв, між іншим.
Усі, кому набрид Порошенко і для яких все зрозуміло з іншими вище перерахованими кандидатами, збираються голосувати в першому турі за нього. Ну це якщо не брати до уваги інших схожих, чесних, але непрохідних кандидатів на кшталт Наливайченка та Смешка. Безумовно, вони, мабуть, досить хороші люди (це знову ж таки не точно), але їхня проблема – низький рейтинг. Вони не мають таких можливостей для розкручування, їх мало хто знає. А значить, голосуючи за них, ми просто розпорошуємо голоси, і в підсумку до другого туру потрапляють ті самі Зеленські та Тимошенки (їх до речі й справді двоє – ще й мужик є Тимошенко. В надії, що хтось сліпу не там галочку поставить).
Але повернемося до Гриценка. Як я вже казав, 5 років тому голосував за нього. Але ці минулі роки щось зовсім мене в ньому зневірили. Не буду ставити під сумнів його чесність, хоча, на мій погляд, у кого що болить, той про те і говорить. Він мені не подобається навіть тому, що чотири роки його просто не було. Він сплив лише перед виборами. І так він робив і 2014 року. І у 2010 теж. Він не здатний організувати реальну команду, видати справді добрі ідеї. Почав він свою передвиборчу кампанію з гасла, що має крутий мирний план, як закінчити війну. Ну, і де ж ви були всі ці роки, Анатолію Степановичу? Але як виявилося, все це просто популізм та нісенітниця. Мовляв, він там зустрівся і перетер за життя із дуже серйозними людьми і буде стане добре. Але ніт. Добре стало хіба що самому Гриценку, а от іншим якось не дуже, та й головне – миру не додалося.
Та й взагалі, якщо піднапружитись і спробувати згадати все… Так, а що ж гарного зробив Гриценко для України? Перше що спадає на думку – … хм, … нічого. Крім його чесності, звісно. Яка, теж до речі, під деяким сумнівом у вигляді розслідування, що йде зараз, за фактами розкрадання в армії. Чогось там земельні ділянки кудись зникли. Але оскільки суд не сказав свого вирішального слова, сказати нам поки що нічого. Багато хто незадоволений, що він не брав жодної участі в АТО, начебто б “справжній полковник”… Та ні, слабкий здоров’ям. Та й роки вже не ті, щоб шашкою махати та з автомата стріляти. Зір знову ж таки, окуляри, діоптрії там … Плюс 20 або мінус 50 – я на цьому слабо знаюся.
Щодо його передвиборчих обіцянок, то тут він багато в чому схожий на Порошенка. Прозахідний напрямок розвитку України – вступ до НАТО та ЄС. Обіцяє сильну контрактну армію. Скоротить кількість чиновників, решту перевірить на поліграфі на чесність. Знищить гідру корупції особистим прикладом – не братиме хабара. Поверне Крим та Донбас. Олігархам я взагалі не заздрю – знищить під нуль і вимете поганою мітлою. Заборонить продавати ліс, а ринку землі – таки бути! Не забув він і себе – обіцяє гарні пенсії військовим пенсіонерам та гарну зарплатню викладачам універів. Адже на один термін йде, потім знову студентів вчити піде. Мемуари напише знову ж таки. Але про АПК теж не забув – гарантує підтримку малим та середнім агрофірмам. Великим агрофірмам – дулю. І навіть без маку. Пенсії підвищить, зарплати також – до 700 євро. Знову обіцяє страхову медицину. Зарплату вчителям обіцяє, а от про медиків чомусь зовсім забув. Тільки реформувати медицину погрожує та лікувати реформаторів цих тут же, в цих самих реформованих лікарнях. Щоб не повадно було.
В декларації у Гриценка не так багато цікавого – гол як сокіл – має авто та гідроцикл, пару-трійку депозитів на помірну суму, а живе на пенсію та скромну зарплату викладача. Дружина виглядає набагато перспективніше – має кілька квартир, скромну дачку на 347 квадратів у Кончі-Заспі, авто, земельні ділянки та частки у статутному капіталі кількох фірм. Тож коли раптом посвариться з дружиною наш полковник, вижене вона його з дому – то й піти йому нема куди, бідоласі. Буде у своїй Volvo жити-бомжувати.
Підсумки
Ну що ж, можна сказати, що ми коротенько пробіглися по основним кандидатам в президенти, подивилися в їхні передвиборчі обіцянки, заглянули їм під капот (тобто у декларації). Саме час підбивати підсумки та визначатися – за кого ж голосувати на цих виборах, кого обирати президентом. Для початку, як я і обіцяв у першій частині статті, повернемося до такої штуки, як соціологічні опитування. Наскільки їм можна довіряти? Чи справді ці п’ятеро – безумовні переможці передвиборних перегонів? Це дуже складні та важливі питання, які спрямовують нас навіть у деякі філософські нетрі. Розмірковуючи про соцопитування, мимоволі згадується головне філософське питання – що було раніше: яйце чи курка?
Справді, судячи з того, скільки було проведено цих самих соцопитувань, а головне – якими фірмочками, мимоволі закрадається сумнів у їхній чесності та об’єктивності. Але головне для чого проводяться такі опитування громадської думки – це саме формування цієї самої громадської думки. Нам зрозуміло показали з красивими картинками – ось ці п’ятеро реальні претенденти, решта – просто лушпиння, навіть дивитися в їхній бік не варто. І виходить, що начебто вони повинні показувати суспільні настрої, хто ближчий до народу, але насправді все навпаки виходить.
Коли з кожної праски кажуть, що Зеленський – безумовний лідер, а ти сам ще не визначився з вибором, то мимоволі дивитимешся в його бік, а не в бік такого симпатичного хлопця, як, наприклад, той самий Насіров. Який, до речі, може на посаді президента розгорнувся б ого-го-го як. А якщо що не так, приміром, Путін би накричав чи Тимошенко імпічментом пригрозила б – одразу хоп – і вдав хворого чи мертвого. Сховався б під ковдру і сказав: – А мене нема. Чик-чірик, я в будиночку! Ось чим не гарний президент?
А нам втютюхують якогось незрозумілого городника Бойка, геноцидну Тимошенко разом із загадковим Гриценком на гідроциклі. Ось де справедливість? Так що довіряти на всі 100% соцопитуванням, на мій погляд, не варто. Крім того, їх результати потім дуже зручно використовувати після результатів виборів. Наприклад, якщо той самий Зеленський не набере хоча б 20% голосів – можна кричати, що вибори сфальсифіковані та розпочинати нову помаранчеву зелену революцію. Тимошенко про це заявила прямо на своїй прес-конференції в лютому. А Зеленський навпаки – клянеться, що новий майдан – та ніколи, прийме будь-який результат. Порошенко збирається зосередитися на виборах до парламенту, а Гриценко так взагалі не звикати. Бойко не має великої підтримки населення, тож навряд чи на щось там сподівається. Ну то все-таки, за кого ж голосувати?
Передвиборні програми багато в чому схожі, та й виконувати їх ніхто не буде. Сказати відверто – мені не подобається ніхто із цієї п’ятірки. І за совістю, я голосував би точно не за них. Але тут яка справа – злісний огидний маленький Путін біля наших кордонів, а руснява погань на нашій землі. Ми просто не маємо права на помилку, на нові майдани. Завдяки Порошенку та його реанімації армії ми зовсім забули, що в країні, як і раніше, йде війна, а біля кордонів стоїть ворожа армія – він нас трішки налякав своїм військовим станом у грудні 2018 року, але не більше. Коли я згадую 2014 рік – яка тоді була обстановка та настрої, коли здавалося, що країні скоро буде зовсім кінець і який настрій у людей тепер – це небо і земля. У цьому випадку тут безумовна заслуга Порошенка.
Тому я вважаю, що голосуючи у першому турі за добрих, але не прохідних кандидатів, ми можемо побачити у другому турі Зеленського та Тимошенко. Гриценко та Бойко найімовірніше не потрапляють до другого туру. І тоді хоч на вибори не йди. Що теж зовсім не найкращий варіант, а приємний рядок “проти всіх” прибрали на жаль. Вони до цього давно готувались. Інакше б у нас уже давно у Верховній раді і Президентом були суцільні “Проти всіх”.
Тож як не прикро, але тільки й залишається, що залишити все як є і голосувати за Порошенка. Інакше він може пролетіти навіть у першому турі. Дуже багато людей їм незадоволені. Щодо другого туру для Порошенка – то ІМХО, якщо рейтинг Зеленського не дутий, Порошенко може йому програти, а от якщо до другого туру вийде Тимошенко, то він однозначно її переграє. Ну, до виборів лишається зовсім мало часу, скоро все дізнаємося самі. І не забудьте прийти проголосувати! Дякую за те, що дочитали і не забувайте ділитися цією статтею – даремно я її писав, чи що? Нехай усі знають гірку правду. Перша частина статті тут.
З повагою та вірою у світле у душі людській, Protey.