Привіт, чуваки! Поговоримо сьогодні за дефолт. Ми, звичайно, університетів не закінчували, а Гарвард тільки на картинці бачили, так що ясна річ – у вас усіх мізків більше, ніж у мене… Ні, ну шото у мене теж є, звичайно – економічну освіту маємо все ж таки. Нічого, що я по-зеленськи говорю? Можна? Так зрозуміліше навіть? Ну так і добре. Поїхали.
Вирішив я сьогодні йти до дронів. У тому плані, що поговорити про можливий дефолт. Тут днями усім відомий Ігор Валерійович Коломойський, світило наше економічне, розродився показовим інтерв’ю і не комусь там типу «Крижопільська правда», а на секунду – Financial Times. А це рівень, скажу вам. Її читає кожен поважаючий себе інвестор вранці, перед тим як випити філіжанку кохва (або як там тепер кава правильно говорити за новітнім українським правописом?). І прямо заявив, що Україні потрібний дефолт. Так от здається мені, що після таких одкровень Коломойського, навряд чи інвестор із головою на плечах захоче взагалі інвестувати нашу країну. Нехай навіть у ній і не буде дефолту.
Він взагалі, Коломойський себто, останнім часом ну дуже полюбив давати інтерв’ю, оскільки «шото і в нього в голові є». Думки рояться, броунівський рух йде, переповнюють цікаві ідеї голову олігарха, не вміщаються там, от і доводиться йому ділитися з нами своїми глибокими думами – світочами політичної та економічної передової думки.
Ось і почав наш улюблений олігарх, за яким ми в Україні так сумували 2 роки, поки він чалився у нібито добровільному вигнанні на Колимі в Ізраїлі, давати поради, як нашому новому президенту Зеленському жити, як країною керувати. Приставив до Зеленського свого адвоката, Богдана Андрійку, для нагляду – хоч і не за законом, але за поняттями. І ось став Коломойський активно пропагувати велику корисність для нашої багатостраждальної України не багато, не мало – а цілого страшного дефолту. Бо самі подумайте – ну до яких пір ці супостати заморські з, вибачте за вираз, МВФ, диктуватимуть нашій країні, як нам жити? Самі з вусами. Вміємо. Хоч і погано.
Знову ж таки Богдан в телевізорі доєднався – каже, що у країни велика наркотична залежністьсть від МВФ й мало не всі ключові рішення не сам Богдан має приймати, а треба узгоджувати з «міжнародними партнерами». А воно нам треба? Чи себто Богдану воно треба? От страх як хочемо рай на землі зробити – ціну на газ спустити, а вони, собаки, не дають. Інститут майбутнього підхопив тему і видав своє геніальне – “Дефолт може стати каталізатором економічного зростання в Україні”. Проблема в тому, що може й не стати. І навіть швидше за все не стане.
Але не словом, а ділом – 20 травня місія МВФ вже приїхала і зрозуміла, що на неї тут не чекають і їй тут не раді. Так що швиденько зазбиралася додому, у Вашингтон, не солоно хлібавши, так би мовити.
Тож до того річ і йде, щоб, значить, дефолтик зробити. Маленький такий, але дуже корисний. Аргументація Коломойського проста і зрозуміла – он Греція оголосила дефолт і нічого, живуть люди. Навіть, здається, мають свої якісь міфи Стародавньої Греції. Олімп там. Море Егейське. Зевс на горі сидить. Грім пускає. Афіна яблоки жере. І люди нормально ж живуть, чортяки!
Тим більше, що головне правило життя самого Коломойського – борги віддають лише труси. Наприклад, рефінансування від Нацбанку, яке він узяв і не повернув, що й призвело до націоналізації Приватбанку. Що ж, давайте спробуємо в міру наших скромних сил проаналізувати, а чи справді це дефолт – так корисно для України?
А що взагалі таке дефолт? Як кажуть у ваших розумних інтернетах, дефолт – це невиконання фінансових зобов’язань у встановлений термін; несплата боргів, фінансова неспроможність. Типу, як казав наш новий президент – “Я вам нічого не винен!”. І я не я, і хата не моя.
У всього в цьому недосконалому світі є зворотний бік, і немає в цьому світі нічого суцільно чорного, як немає і суцільно білого, а навкруги є тільки напівтони, як немає абсолютного добра і зла. Тож і дефолт теж має свої плюси та мінуси. Звичайно, передбачити, як усе буде, не може ніхто, але щоб хоч якось прогнозувати наслідки, треба дивитися на досвід країн, які через це вже пройшли. Прикладів таких небагато, але вони є.
Візьмемо для початку дефолт на росії, 1998 року розливу. Щоправда, це був дефолт за внутрішніми боргами, а не зовнішніми, але мало тоді росіянам-оркам не здалося. Вибухнула серйозна економічна криза, різкий стрибок інфляції та колосальне падіння рівня життя. Рубль упав втричі до кінця року, закрилося безліч підприємств, купа народу залишилася без роботи та засобів для існування. Уряд пішов у відставку. Причому був у них там і свій Коломойський – Президент РФ Єльцин, який 14 серпня 1998 року заявив: «Девальвації не буде. Це я заявляю чітко й твердо. І я тут не просто фантазую, це все прораховано…» Звичайно, рубль вже до 1 жовтня просів майже вдвічі. Тим не менш, пізніше потім економіка країни стала показувати зростання і все стало добре. Але Україна – не Росія, яка мала великі доходи від нафти та газу.
Інший, свіжіший приклад – згадана Коломойським Греція. По-перше, дефолт там був маленький такий, технічний, країна просто відмовилася вчасно платити, але не відмовилася платити зовсім. Так, справді, частину боргу їм вибачили. Проте країні таки довелося прийняти режим жорсткої економії, впала середня і мінімальна зарплати, зросло безробіття, і лише цього року економісти стали давати позитивні прогнози щодо подальшої долі країни. Її навіть трохи з Євросоюзу не турнули, але обійшлося. Зовсім греки забрехалися зі своїми приписками та жалем красиво жити. Причому, за 3 роки – з 2015 до 2018 року лише Євросоюз надав допомоги на 86 млрд. євро. А ось міжнародні кредитори (МВФ та Світовий банк) виділили Греції за вісім років 273,7 мільярда євро кредитів. Ці борги Греція віддаватиме до 2066 року, а виплачувати їх розпочне 2033 року. Це якщо нових не набере. Для України такої допомоги, звісно, не буде. Нам тут 1,3 млрд. днями не дали. А тут ми самі відмовляємось від послуг МВФ. Та й Євросоюз нас тягти не буде. Так що за таким гарним і легким варіантом у нас справи не підуть.
Аргентина – теж приклад цікавий. Потужна аграрна економіка, ВВП у 4 рази більше, ніж в України, а населення приблизно таке саме. І що? За 100 років 8 разів країна оголошувала дефолт. Зі свіжих – у 2001 та у 2014 роках. Потім через кілька років знову отримувала підтримку від МВФ, набирала ще більше міжнародних кредитів та мала 6 державних переворотів та десятки загальних страйків. Як жило там населення – можете собі уявити. Щойно до влади там приходили популісти – все оберталося черговим крахом економіки та черговим дефолтом, це правило доведене і Аргентиною, і Грецією.
Ми своїх популістів теж скоро виберемо. Вибори до Верховної Ради не за горами, а партії пустушці – «Слузі народу», яка не має ні програми, ні виразного складу її кандидатів, уже прогнозують 44% рейтингу. Ну ну. Скоро заживемо.
А ось ще один свіженький приклад – відома Венесуела. Причому попрошу помітити – країна з величезними запасами нафти. Здавалося б, сиди собі, рябчиків жуй, торгуй нафтою, отримуй бабло та живи собі приспівуючи. Але немає. Туди прийшов Коломойський на ім’я Мадуро і став будувати соціалізм в окремо взятій країні. Добудував до того, що країна також опинилася у боргах по вуха та оголосила дефолт. Ви не повірите, але інфляція там була в січні 2019 року не багато, не мало, а 2 688 670% (більше двох мільйонів відсотків, хто з цифрами не дуже дружить). Нині, щоправда, нижче – у квітні лише 1,2 мільйона відсотків. Фігня. Ну так ось – помножте для інтересу на калькуляторі, чому гривня до долара стане якщо чогось. Відключення електрики, води, масова міграція, мінімальна зарплата – 9,5 доларів. Нема чого їсти, корупція і величезний рівень злочинності. Всі краси життя.
Не ну не будемо про сумне. Ми ж не Венесуела. Нам навіть до неї далеко
За оцінками економістів, внаслідок дефолту (в оптимістичному сценарії) падіння курсу національної валюти можна розрахувати як ставлення грошової маси М2 до золотовалютних резервів. Згідно даних статистики нашагрошова маса ( станом на 25.05.2019) складає 47,67 млрд. долларів, тобто множимо на курс гривні та маємо 1234,89 млрд. грн. Золотовалютні резерви – 20,52 млрд. долларів. Загалом маємо:
1234,89 / 20,52 = 60,18 грн./доллар.
Але це якщо все буде дуже і дуже добре. Що навряд. У нас навіть без дефолту, коли невелика економічна криза приходила, курс уже стрибав з 5 до 8 грн., ну і пізніше з 13 до 26 грн. Проходили. Знаємо. Отже, розраховувати, що курс впаде вдвічі – не варто. Набагато більше. Тож привіт усім, хто має доларову іпотеку та зарплату в гривнях. Їм буде дуже солодко. Та, власне, добре стане всім. Ціни полетять у космос, про новий смартфон доведеться забути. Оскільки наша країна мало чого виробляє, а багато чого імпортує – продукти, побутову хімію, електроніку, газ той самий, а платити треба доларами, то й майбутню ціну на все це можете собі уявити. Я пам’ятаю, як у 2008 році бабки ще торгували на вулиці насінням і цигарками поштучно, і задирали ціни на це насіння. І казали – а що, долар же зростає! Звичайно ж, вони ж це насіння закордоном закуповували.
Ві підприємства та фірми, які не орієнтовані на експорт, будуть дуже погано почуватися. А значить і ми з вами, тому що ці фірми почнуть закриватися або в кращому випадку відправляти працівників за свій рахунок. Тож привіт масове безробіття. Злочинність. Корупція виходить на новий рівень. Згадаймо лихі дев’яності.
Але є плюси. Всі, хто молодший, зможуть відвідати різні країни щодо працевлаштування та міграції – до Польщі, Росії, Білорусі. Знову ж таки, можна рвонути під виглядом біженців до Німеччини. Чим ми гірші за сирійців? Старші, особливо пенсіонери, обзаведуться елітною нерухомістю на цвинтарі у вигляді пам’ятника. Знизять, так би мовити, навантаження на Пенсійний фонд у добровільному порядку. Знову ж таки – пенсії платити – це теж для слабаків. Мільйонерами стануть усі! Знову ж таки можна знову всім зібратися і разом потусуватись на черговому майдані, коли жити стане зовсім нудно. Гіперінфляція – це ще й цікаво. Зарплату почнуть частіше платити. Наприклад, щодня. Вранці. А в обід біжимо закуповуватися на все, бо надвечір ця зарплата стане просто сміттям, за які не купиш і коробку сірників. Це добре у Ремарка у «Чорному обеліску» описано, почитайте, не пошкодуєте. А в нас тут не Аргентина і не Греція, взимку у нас, перепрошую за шокуючі подробиці, мороз є. Холод там всякий. Топити треба. А ліс майже весь знову Порошеко під виглядом дров залізничними складами вивіз з України. а Росія тільки й чекає як ми взимку замерзнемо. У нас тут у трусиках не побігаєш. І кокос із пальми не зірвеш.
Ну які там ще плюси, про які говорить наш герой Коломойський? Що ж, давайте ще трохи хорошого скажемо про дефолт. Як кажуть китайці, криза – це можливості. Ну китайці на те й китайці, щоб будь-яку мудру бурду говорити, щоб ніхто не здогадався. Але таки можливості все ж таки тут теж будуть. Для всіх. Але для Коломойського та олігархів – насамперед. У каламутній воді, як кажуть, рибка добре ловиться.
Падіння гривні обов’язково викликає падіння цін на нерухомість (згадайте ціни на квартири у 2013 і зараз) та інших активів – акцій та облігацій, наприклад. Відбувається різкий та масовий догляд іноземного капіталу. Тож хто має гроші в доларах – зможуть за копійки все це скупити. Можна поховати незговірливих конкурентів, викупити цікаві та перспективні види бізнесу. Тим більше, що за Приват Коломойському скоро 2 мільярди капне. І не гривень. Гроші на все це діло будуть. Олігархам буде десь розгулятися.
Ну, що ще з корисного? Ну, зрозуміло, МВФ не зможе більше втручатися у ухвалення рішень, можна що хочеш робити та яку хочеш ціну на газ призначати. Хоч тобі Роттердам плюс, хоч Одеса та Харків мінус.
Зовнішній борг теж ніби розсмокчеться – адже ми його не визнаємо. Ну, хоча б частково. Оскільки обсяг імпорту впаде, збільшиться попит товарів внутрішнього виробництва. Починається серйозна конкуренція, слабкий буде знищено. Відбудеться перебудова економіки, можливо навіть на краще.
Щодо мінусів – то їх набагато більше. Багато про що я писав уже вище, але варто згадати також банківську кризу – населення кинеться закуповувати долари, продавати нерухомість, знімати гроші з карток, вимагати назад свої депозити. Тож у банківській сфері обов’язково настане колапс, пара-трійка банків гарантовано закриється. Оскільки немає змоги вийти на зовнішній ринок для отримання міжнародних кредитів. Кредитування і так у нас тухле, тоді просто закриється. У всіх втрати та збитки. Закриття підприємств, які теж виявляться без оборотних коштів і не матимуть змоги отримати овердрафти. Та й просто перекредитуватись.
Величезні втрати будуть для іміджу країни – на допомогу чекати не буде від кого, ніхто не працює з гопниками. Про інвестиції в країну також варто надовго забути. Це справжня міжнародна ізоляція.
Але знаєте, хто нам із задоволенням допоможе і навіть грошей дасть? Знаєте! Звичайно ж, адже рибалка рибалки бачить здалеку. Теплу компанію з Північної Кореї, Венесуели та Росії поповнимо і ми. Росія нам допоможе. Щоправда, в обмін на всі вимоги, що вони нам висунуть. І ми будемо раді їх прийняти. Із задоволенням візьмемо назад у рідну гавань Донбас на будь-яких умовах та з доплатою. І Крим пробачимо. І про НАТО з ЄС забудемо. А безвізу нас і так позбавлять, коли до них попрє натовп біженців з України.
Тож буде в нас знову дружба навіки з братнім народом. А з Росії та санкції заразом знімуть, якщо ми знову дружимо. І всім стане ХО-РО-ШО. Адже головне – щоби не було війни.
P.S. Поки писав статтю – з’явилося чергове повідомлення від команди нового президента – моє улюблене: “УЗеленського”. Так ось, Дмитро Розумков сказав – дефолт малоефективний шлях і Україна навряд чи зможе по ньому піти. Ну-ну, будем сподіватися.