Як отримати права в Україні по новому

Читать эту статью на языке орков

Давно я вже обіцяв написати, як я отримував права. Тепер вже стільки часу минуло, що гострота відчуттів та спогадів трохи притамувалася. Але подітися нема куди, обіцяв – виконуй. Інформація стала дещо неактуальною, днями змінилося законодавство і порядок отримання прав став трохи іншим. Так що довелося вивчити це питання. Новий порядок не те, щоб докорінно змінює все, але отримати права в Україні стало дещо складніше.

Тож, тепер, починаючи з 24 липня 2022 року, діє новий порядок отримання прав. Для отримання прав потрібно діяти в такій послідовності:

  • вивчаємо теорію в автошколі та отримуємо свідоцтво, яке дійсне 1 рік.
  • прямуємо до сервісного центру МВС і складаємо теоретичний іспит.
  • повертаємося в автошколу і проходимо курс водіння. Там складаємо внутрішній іспит на керування і отримуємо черговий сертифікат, дійсний вже 2 роки.
  • знову прямуємо в сервісний центр МВС де здаємо практичний іспит на керування.

В принципі це має сенс. Тому що раніше водіння починали, ще не знаючи досконально всіх правил дорожнього руху та знаків. Так що це навіть правильно, хоча і дещо збільшує кількість додаткової метушні.

Знак 3.29 - 70 км/годРешта положень законодавства залишаються чинними – перші права даються на 2 роки і якщо буде 3 і більше зафіксованих порушень – доведеться заново складати теоретичний та практичний іспити. Тож їздити треба обережно. І не забувати, що є обмеження за швидкістю – до 70 км/год. І обов’язковою є наклейка зліва на задньому склі авто, тільки не буква У, а знак 3.29. Це не проблема – купити можна в інтернеті та й в автомагазинах.
Мої права треба міняти у листопаді. Тож напишу потім, як воно і чого. Раніше це не було якоюсь проблемою. Зараз не знаю, настане час – побачимо.

І ще один важливий момент – вчитися рекомендую на авто з механічною коробкою передач. Це дає право їздити також й за кермом машин з автоматичною коробкою. А от якщо ви вчитеся відразу на автоматі, про це робиться спеціальна позначка у ваших правах і керувати механікою ви не можете. А життя штука непередбачувана… Як знати, що і коли стане в нагоді. Ще інструктори у віці люблять говорити – навчайтеся на старих машинах – типу класики. Водитимете їх – водитимеш будь-яку. Але це вже справа смаку. Дівчатам, напевно, важко буде крутити кермо без гідропідсилювача, особливо коли відпрацьовується розворот у три прийоми на майданчику. Це робиться не на ходу і потрібно докладати значних зусиль для того, щоб прокрутити кермо до упору.

Рух по колуНу а тепер повернемося власне до того, як я зважився на цю справу в такому далеко не юному віці. Як я писав раніше – карантин поставив усіх на коліна – транспорт перестав ходити і кудись дістатися стало великою проблемою. А тут плюс ще й машина у спадок дісталася. Довго думав, було трохи страшно. Все ж таки ніколи не мав справу з машинами, вчитися потрібно було повністю з нуля. Плюс не можу сказати, що я уважна людина – вулицями ходжу, вічно ніколи нікого не бачу. Але таки наважився. Дослідив інтернет, що люди пишуть.

Головне, що з’ясував – потрібен правильний інструктор, щоб дійсно був професіонал – спокійний, щоб не кричав і добре пояснював. Тоді проблем не буде і справді самі їздитимете після здачі на права, а не будете боятися сідати за кермо самостійно. Це до речі, розповсюджена проблема. Машин на дорогах багато й новачки часто бояться їздити. Раніше поруч сидів інструктор, було спокійно, а тепер ти один. Потрібно перебороти себе і обов’язково починати їздити. Нехай спочатку рано-вранці або ввечері, поки на дорогах мало машин. Але треба. Часто новачки відпрацюють якийсь один маршрут – наприклад, на роботу і боятися їхати кудись ще. Тут потрібна практика, чим більше, тим краще.

Так що провів я опитування знайомих, хто і де навчався останнім часом, у кого які враження залишилися. По суті, вибирав не саму автошколу, яких на той момент у Чернігові було 24, а саме інструктора. Так і визначився з автошколою і подався туди.

!!! Варто також перевірити наявність в них ліцензії – це можна зробити на сайті сервісного центру МВС.

На той момент (весна 2020 року) це задоволення коштувало 3500 грн. Потім ціну піднімали до 4200. Зараз треба думати вже за 5000 перевалило. Це лише теорія. За практику платити було окремо – 150 грн. за кожне заняття. Зараз це теж однозначно щонайменше 250 грн., враховуючи ціни на пальне. Кількість занять – тут індивідуально, якщо якась база є – це мінімум 15. Потрібно від’їздити не менше 20 годин. Я, оскільки навчався з повного нуля, брав 27 занять. Не тому, що не міг навчитися – тут справді достатньо 20 занять. Але для цілковитої впевненості мені хотілося більшого. І я анітрохи не шкодую, більше практики тут тільки в плюс.

Отже, договір на навчання підписано, потрібні довідка про придатність до водіння (вона потім ще знадобиться у сервісному центрі) та кілька фотографій. Довідки видають як державні, так і приватні клініки, причому більшість останніх навіть не перевіряє стан здоров’я, плати гроші та довідка готова. Це дещо лякаючий фактор, тому не треба дивуватися, чому у нас досить багато ДТП трапляється. Виходить, що навіть повністю сліпий може купити довідку, на той момент це коштувало від 350 до 450 грн. залежно від клініки. Нині, очевидно, дорожче. Втім, за довідку платити доведеться у будь-якому разі.

Нарешті, все готове і чекаємо на початок теоретичного навчання. Я ходив кілька місяців після роботи на 18.00. Заняття були по 2 години 2 рази на тиждень. Ну самі заняття – це досить нудне явище, правила дорожнього руху – не художня книга, а знати їх треба буквально дослівно. Це як статут для солдата. Але правила мало знати. Їх треба розуміти. А це не одне й те саме. Тут багато залежить від викладачів теорії та інструктора.

Ну, а саме вивчення теорії – як звичайна пара в інституті. Ми записували основні положення правил, дивилися відеоуроки. Розбирали дорожні ситуації із життя. Проходили тестування для тренувань.

Не бросайте сцепление

Вам обов’язково знадобляться актуальні правила дорожнього руху, купуйте книжку одразу. Ну і раджу скачати кілька додатків на телефон – правила дорожнього руху та програму для тестування на їх знання. Є кілька досить корисних програм. І навіть безплатних. Тепер у будь-яку вільну хвилинку читаємо правила. І найголовніше – проходимо тестування. Є платні програми для телефону та сайти, але можна обійтися і безкоштовним функціоналом. Перший помічник – це тести від самого сервісного центру. Знайти їх можна за адресою – https://pdr.infotech.gov.ua/. Також на сайті сервісного центру є доступні для завантаження білети у pdf та й самі ПДР. Є ще кілька сайтів, які допоможуть – там безкоштовний функціонал дещо урізаний, але білети проходити цілком можна. Наприклад, сайт «Водій.юа».

Через півтора місяці вивчення теорії нас розподілили по інструкторах і почалося найцікавіше – водіння. Вперше було справді страшнувато. Хоча може це тільки я такий чутливий, але, вперше сідаючи за кермо, відчутно нервував. Руки не тремтіли, звичайно, але все ж таки.

Моє водіння почалося у дворі автошколи – поперемикав передачі, попрацював зі зчепленням, зробив кілька кіл територією та й направилися підкорювати вулиці Чернігова. Загалом у мене, на диво, все досить непогано виходило, особливо як для першого разу. Тут треба зазначити, що я прочитав додатково кілька книг для водіїв-початківців. І, звичайно ж, масу інформації можна знайти у різних відеоуроках на Youtube. Рекомендую канал Дениса Чеснокова щодо уроків водіння. Ну і з будь-якого питання там є безліч відео.

Усі подальші навчання вже завжди відбувалися лише у місті. Попередній учень чи учениця приїжджали у зручне для мене місце, а потім ми їхали відвозили його, їздили півгодини містом – спочатку порожніми вулицями, але з кожним разом виїжджаючи на все більш жваві дороги. Далі їхали забирати наступного учня. Особливо страшно було для мене проїжджати кола на П’яти кутах – там дуже жвавий рух і частенько трапляються аварії. Атрохині яйця, як це місце зветься у народі. Не саме вдале рішення міської влади.

Складання іспиту на водіння проходить у два етапи – спочатку на майданчику, де належить виконати фігури «найвищого» пілотажу – розворот у три заходи на невеликому п’ятачку, гірка, змійка, заїзд задом у гараж, паралельне паркування. На іспиті вам трапиться щонайменше 3 вправи з цього списку.  Якщо все виконано успішно – починається друга частина іспиту – виїзд у місто, де вам доведеться колесити хвилин 40.

На той момент у нас у місті стало два майданчики – один на вулиці Шевченка (колишня штрафстоянка), де місця дуже мало, а поліції хотілося всунути всього і побільше. Тож там досить складно вчитися і тим більше складати іспит. Але як то кажуть – важко у навчанні – легше помирати у бою. Вже наприкінці мого навчання відкрився ще один майданчик на проспекті Миру, де місця більше і складати іспит відчутно легше. Але це за словами мого інструктора. На тому майданчику я був лише один раз, та й то як пасажир. Тож десь після 10 практичних занять ми почали відвідувати майданчик, відпрацьовували елементи. Задоволення це платне, на той момент це коштувало 25 грн за 30 хвилин.

Усього на майданчику я побував вісім разів, на дев’ятий раз складав іспит. Але це я, більшість обмежилася 4-5 відвідуваннями.

Декілька слів про корупцію. Незважаючи на всі спроби ліквідувати хабарі при складанні іспиту, ця справа в сервісних центрах все ж таки є. Вже і камери обов’язкові, які записують як іспит проходить, а ось примудряються. Я не можу писати про конкретні факти, я їх не маю. Але я знаю, що більшість учнів автошкіл як платили, так і платять за складання іспитів. Причому послуги були такі – можна купити теорію, можна купити практику, а можна купити все це у комплексі – так було дешевше. Але треба визнати, що якщо теорію можна було не вчити, заплатити і спокійно скласти іспит, то водіння таки вимагалося хоч на якомусь рівні освоїти, камер трохи боялися.

Зрозуміло, що камера не зафіксує заїзд за лінію або велике відкочування машини на гірці, торкання конуса на змійці або при розвороті. Тож якщо складати іспит на загальних підставах, то тебе відправлять додому, а от до тих, хто заплатив, підхід був зовсім іншим. Та власне і екзамен вони складали, як правило, на другому, більш лояльному майданчику. За цінами – близько 3500 грн. за водіння та близько 1500 грн. за теорію.

По закінченню вивчення теорії у нас був внутрішній іспит, але це було не складно. Екзамен був 21 вересня, якраз на день міста. Офіційно має бути комісія, на чолі з директором автошколи, але кому то треба. Наш викладач відбув у якихось справах, тож іспит приймав інший викладач. Він не став довго мудрувати, а дав нам роздруковані білети якихось давніх років, які докорінно відрізнялися від чинних. Ті я вже знав практично напам’ять. Ну, нічого, колективним розумом, але здали все. На даний момент питання в білетах у черговий раз змінилися, я для інтересу зайшов і пройшов пару білетів – трапляються нові питання.

До речі, раджу після здачі про ПДР не забивати, а іноді освіжати їх у пам’яті. Тим більше, що, як і в усьому нашому законодавстві, час від часу в правилах дорожнього руху з’являються зміни – вводять нові знаки, з’являються нові моменти. Потрібно бути в курсі.

Щодо внутрішнього іспиту на керування, то як такого його у нас і не було. Інструктор просто поганяв за всіма основними моментами, на цьому все. Не знаю, як там у інших автошколах. Але знайомі казали, що картина була аналогічна. Я, оскільки твердо вирішив здавати сам, готувався досить довго та серйозно. Тому і 27 занять водіння. Плюс ще кілька разів виїжджав на поле своєю машиною, розставляв палиці та тренувався.

Після закінчення автошколи вам вручають папірець, з яким вам і належить прибути до сервісного центру. Власне папірець вже став не обов’язковим, автошкола заносить данні в електронну базу.

Як театр починається з вішалки, так і сервісний центр починається з електронного запису. При всій простоті, що здається – зайти на сайт і записатися, реально зробити це досить складно. Підприємливі люди з цього зробили маленький бізнес. Місця в електронній черзі просто продавалися. Ну і мабуть, що продаються й донині. Хочеш не за два тижні, а сьогодні – не питання. Гроші давай і все буде.

!!! До речі, для запису буде потрібний електронний цифровий підпис – ключ авторизованого центру сертифікації, BankID або ДіяПідпис. Потурбуйтеся заздалегідь, якщо раптом у вас ще немає.

Отже, просто взяти і записатися на той день і на той час, коли це зручно тобі, – одразу ні, не вийде. Тут уже як вийде. Виходу з цієї ситуації три – або плати, або регулярно намагайся зареєструватися, або звертайся до іншого сервісного центру, де немає такого напливу бажаючих. Причому можна чекати досить довго. Запис робиться на 2 тижні вперед і зазвичай все зайнято. Новий день відкривається о 00:00, тому о 23:55 потрібно бути напоготові та дуже оперативно встигнути зареєструватися. Мені це вдалося далеко не одразу. Я навіть писав у технічну підтримку, бо були ситуації, коли ти начебто й встиг записатися, а потім приходить скасування, що запис не підтверджено. А часто сервер просто не відповідав через наплив відвідувачів, а коли сайт починав працювати – все вже вкрадено до нас, весь день зайнятий.

На даний момент на сайті написано, що записатися можна не більше 4-х разів на місяць і лише на одну послугу протягом одного дня. А запис на практичний іспит – тільки в самому сервісному центрі через термінал або в адміністратора. Сподіваюся, це якось покращило ситуацію. Хоча на момент написання мені не вдалося зайти на сайт, всі мої спроби були безуспішними, щоразу спостерігав такий напис:

Помилка на сайті Сервісного центру

Ані цифровий ключ, ані BankID результату не дав. І це триває вже кілька днів. Ну, я сподіваюся це тимчасове явище.

[UPDATE: На даний час черга запрацювала – і навіть є вільні місця]

Але це я дещо відволікся. Записався я на 8 ранку 31 жовтня. І ось я в сервісному центрі, готовий складати теоретичний іспит. Вас викличе фахівець, приймуть документи, потрібно сплатити за послугу (зараз це 26 грн. за іспит та 243 грн. за бланк та плюс комісія банку). Далі йдемо фотографуватися на майбутні права та знов чекаємо, коли нас нарешті покличуть на іспит.

Мені чекати довелося досить довго, я зайшов ближче до 12 дня. Але це досить просто пояснити – вперед пішли ті, хто, мабуть, платив гроші за здачу. А потім уже покликали решту. Іспит складало одночасно 10 осіб. Ну тут, ясна річ, від сервісного центру залежить. Усі розсідаються за комп’ютерами, короткий інструктаж – і вперед! Потрібно відповісти на 20 питань, допускається 2 помилки.

Невелике хвилювання, але це зрозуміло. Не кожного дня такі іспити складаєш. Оскільки я тренувався багато і довго, то знав усі 1475 (на той момент) питань, завантажити їх можна на сайті сервісного центру МВС. Повинен визнати, було близько 20 досить каверзних питань, відповіді на які потрібно було просто запам’ятати і ще 5-7 питань, де я регулярно робив помилки – вони схожі між собою, але з різними варіантами відповідей. Але на моє щастя, складних питань мені не трапилося, відповів я буквально за 3-4 хвилини на всі 20. І те, це я не поспішав і вдумливо читав питання. А так достатньо 1,5-2 хвилини.

Як вмикати задню

Здав – можеш іти. Записуйся на другий день на здачу водіння. Звісно, ​​хто платив – здавали все за один день. Так що керування я здавав набагато пізніше, коли нарешті вдалося записатися – через 17 днів, . Якщо теорію допускалося здавати багато разів, то на водіння є лише 3 спроби. Не вийшло – йди знову до автошколи. Тож тут хвилювання набагато більше було.

17 листопада я знову у сервісному центрі. Тут призначають, на якому майданчику здавати і на який час. Мені дістався складніший майданчик – по вулиці Шевченка. Приходжу туди – треба знову чекати на свою чергу. До речі, за оренду авто для складання іспиту теж потрібно платити. На той час було 350 грн. Машин для здачі було 3 – Ланоси або Сенси. Тут треба сказати, що я навчався на російському автопромі – ВАЗ 2115. Машина за довжиною немаленька, так що складати іспит було навіть простіше, оскільки екзаменаційна машина сантиметрів на 30 коротше. З іншого боку, ти звик до габаритів однієї машини, а тут зовсім інша. Я навіть не одразу розібрався, як сидіння відрегулювати.

У цьому плані, звичайно, важче складати іспит, відрізняються органи управління, а крім різних габаритів у кожної машини по-своєму налаштований хід педалей зчеплення і газу, може відрізнятися і коробка передач – цілком можливо, що задня швидкість включається зовсім інакше. Новачкам буде складно, а ще й хвилювання. Так що перед початком іспиту слід заспокоїтися, витратити кілька хвилин і трохи звикнути до машини, відрегулювати сидіння і дзеркала під себе, спробувати, як перемикаються передачі, зібратися з думками і оголосити про готовність до складання іспиту. І, звичайно ж, не забути пристебнутись! Поруч буде власник машини – автоінструктор, на жаль, чужий, позаду – інспектор. Вони теж мають бути пристебнуті ременями.

Я не знаю, як справи на інших майданчиках, а на моєму майданчику крім того, що одразу кілька машин складають іспит, ще й вантажні машини теж, а ще й завжди було 3-5 машин з різних автошкіл, які приїхали тренуватися. І в цьому наш порятунок. На складання іспиту на майданчику відводиться певний час – 20 хвилин. І тут вже як пощастить – якщо майданчик порожній, то можна зробити досить багато вправ, та ще й по кілька разів, а ось якщо машин багато – то встигнеш тільки пару-трійку, а решту часу просто стоїш і чекаєш, поки звільниться місце для чергової вправи.

На моє щастя, площадка була завантажена досить сильно, так що я зробив розворот у 3 прийоми, змійку та заїзд у гараж заднім ходом. Цього виявилося достатньо. І ми вирушили до міста. Особисто мені у місті було набагато простіше, ніж на майданчику. Ми проїхали хвилин 40 околицями міста, рух там слабкий, світлофорів небагато. Інструктор мені весь час сигналізував, щоб я не поспішав і не їхав швидко. Екзамен йде на час, а не на відстань. Тож рекомендував їхати не більше 30 км/год. А мені хотілося їхати 40-45. Жодних проблем загалом не виникло, головне не поспішати, їхати вдумливо та уважно. Все буде добре. Ніхто мені не давав надскладних завдань, розворот на перехресті, пари лівих та правих поворотів, коло біля Епіцентру, а так в основному по прямій. Оскільки вже був листопад, а ми виїхали з міста, треба було не забути увімкнути ближнє світло фар. Загалом, я очікував, що буде набагато складніше.

Тож здати на права справді можна без хабарів. Все-таки реформи МВС дали результат, нехай поки що й дуже далекий від ідеалу. Раніше платили усі. Як мені розповідали, навіть теорію не можна було здати, якщо не платив – у самій програмі були закладено помилки. Тепер питання йдуть безпосередньо з Київського сервера, цю лазівку прикрили. Та й водіння стало набагато складніше здати, якщо нічого не вмієш. Раніше як було – проїхав 100-200 метрів – молодець здав. Та ще й на машині, на якій навчався, та зі своїм інструктором. Тепер все набагато складніше.

В цілому отримання прав обійшлося мені в 8773 грн. Зараз, очевидно, цю суму треба множити вдвічі.

Сподіваюся, інформація вам була корисною. Матеріал замислювався як розважальний, а вийшов інформаційно насиченим і навіть нудним. Час минув, а треба було писати свого часу, коли все це було наболілим. Але й, чесно кажучи, нам зараз не до веселощів стало, рашка перепочинку не дає… Нічого – віримо у перемогу, все буде добре! Україна просто зобов’язана відстояти свою незалежність та звільнитися від навали рашистських свинособак.

З Україною в серці

Поделиться:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *